propovid.org.ua

Неділя м’ясопусна

Мт. 25:31-46

Загальний суд

Знаємо, що добрий адвокат завжди зможе знай­ти якусь „прогалину” в законі. Якщо її вико­ристає у досягненні справедливості для свого клієнта, то все буде в порядку. Але якщо свою спритність використає на захист несправедливості, вчинить неправильно і в більшості випад­ків з користолюбних причин.

Людська справедливість – в руках людей. І може так статися, і часто стається, що несправедли­вість залишиться невиправленою, а злочин не­покараним.

далі »

Неділя блудного сина

Лк. 15:11-32

Розкаяння людини і Боже Милосердя

Бог є любов. Він полюбив нас відвічною і незбагненною любов’ю. Також і серце кожної людини зі своєї природи дуже чутливе на любов, бо воно створене Богом для любові. Дру­га, не менш важлива Божа прикмета, яка приковує до себе людське серце, – це нескінченне Боже милосердя. Небагато скористали б ми з Божої любові, коли б ця любов не була по­вна милосердя.

Немає дня, в якому ми, Божі діти, більше чи менше не провинялися б, не впадали, не зневажали нашого Творця і Бога. Тим то ми так дуже потребуємо милосердної любові Бога під час земного життя. Господь дуже часто говорить нам про своє ми­лосердя. Вся ж історія спасіння – це історія милосердної Божої любові. А щоб повчити нас, яке велике є Боже милосердя, Христос розповів нам прегарну притчу про блудного сина. Вона найкраще настроює душу людини до правдивої покути, вливаючи надію на незмірне Боже милосердя.

далі »

Неділя блудного сина

Лк. 15:11-32

Один знайомий розповідав мені, як подорожував в Італію. Їхали легковим автомобілем і, оскільки хотіли зекономити на автобанових податках, звер­нули на бічну дорогу з переконанням, що за кар­тою автомобільних шляхів напевно досягнуть цілі своєї подорожі. Але швидко на добре неозначених дорогах заблукали. Тому що не володіли італій­ською, не зрозуміли поради тубільців, котрі їм на­магалися пояснити, куди їхати. Накінець сказав: „Коли нарешті натрапили на дороговказ, котрий вказував напрям на автобан, усі ми радісно кри­чали, ніби виграли якусь лотерею”.

Ми сьогодні маємо причину для такої радості. Справа в тому, що притча про блудного сина нам вказує путь, як вибратися з різних заблукань життя.

далі »

Неділя митаря і фарисея

Лк. 18:10-14

Таємниця доброї молитви

Дорогі брати і сестри! Ісус, Спаситель світу, свого часу утихомирив морську бурю, але не казав: „Навчіться від мене приказувати вітрам і морю…”. Ісус розмножив хліб і рибу, але не сказав: „Навчіться від мене помножувати їжу і напиток…”. Ані того часу, як оздоровляв прокажених, кульгавих, сліпих, німих, не закликав: „Навчіться від мене оздоровляти недуги і людські немочі…”. Зате Ісус виразно приказав: „На­вчіться від мене, бо я тихий і смиренний серцем!” Навчіться від мене, вашого Творця і Бога, правдивої покори і тихомирності серця. Бо він знав, що найбільшим нещастям людини є її власне себелюбство. Воно приховує наші хиби, вади і поро­ки; воно тримає нас часто у фальшивому переконанні нашої досконалости, вчености, побожности… Будучи такої наста­нови, ми охотніше спостерігаємо чужі хиби, ніж свої власні, забуваючи слова Господа Ісуса: „Лицеміре! Вийми спершу ко­лоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого” (Мт. 7:5).

далі »

Неділя митаря і фарисея

Лк. 18:10-14

Фарисей та митар

Неділею Митаря і Фарисея Східня Церква по­чинає приготовлятися до Великого посту. Ця неділя, як і наступні неділі підготовчого періоду (Неділя Блудного сина, М’ясопусна та Сиропусна), ведуть нас до розважання про те, що потріб­но змінити чи покращити в духовному житті. В цьому періоді ми би мали сформулювати свої постанови на Великий піст.

У сьогоднішній притчі Ісус Христос навчає нас, як маємо ставитися до Бога, через зображення двох цілком різних людей. Чітко помічаємо різ­ницю між гордістю і покорою. Різницю, котра ви­пливає з правильного і неправильного пізнання себе самого. Але для правильного зрозуміння тієї притчі мусимо собі усвідомити, що фарисей не був цілком поганим, як також і митар не був цілком добрим. Все ж таки лише один із них по­вернувся виправданим до свого дому.

далі »

Двадцять п’ята неділя по Зісланню Святого Духа (Лк. 10:25-37)

Головна заповідь.

Добрий самарянин.

Коли я чекав в одному кабінеті, щоб залагоди­ти свої справи, з канцелярії вийшла старенька і скоріше сумно, ніж розгнівано сказала: „Той чоловік не має жодного співчуття до мене… Так мене прогнав…” Не сказала нічого більше, але кожен, хто вже щось оформляв у кабінетах, доб­ре знав, про що говорила. Урядовець став відо­мим як людина без співчуття. Так говоримо про тих, кому далекі біда та труднощі ближнього. Можна сказати, що там, де брак любові, нема співчуття. І якщо й появиться, то не має сили спонукати людину до помочі ближньому.

Зберігання головної заповіді – любові до Бога та до ближнього – веде нас до справжнього спів­чуття. Його характерною рисою є спроможність бути уважним до важкого становища ближнього та заохотити себе до розв’язання його труд­нощів. далі »

Двадцять четвертя неділя по Зісланню Святого Духа (Лк. 8:40-56)

Оздоровлення кровоточивої та воскресіння дочки Яіра

Не мусимо бути добрими аналітиками, щоб ска­зати: „Людське життя повне проблем та страж­дання”. Скрізь зустрічаємо докази такого твер­дження. Бачимо людей, котрі терплять важкі недуги, людей, залежних від алкоголю, від нар­котиків, людей, в яких закорінений гріх у душі змушує ранити інших і ставитись до них без любові. Чи ми дійсно приречені жити серед проб­лем і труднощів?

Радісна вість Ісуса Христа нам говорить про щось інше. Звіщає нам, що в Бозі можемо знайти розв’язання усіх своїх проблем та труднощів.

Євангеліє нам розповідає про одну жінку, кот­ра дванадцять років терпіла кровотечу. Випро­бувала, мабуть, усі ліки. Євангелист Лука нам говорить, що витратила на лікарів увесь свій про­житок, і ніхто з них не міг її оздоровити. Її недуга на той час була невиліковною. далі »

Двадцять третя неділя по Зісланню Святого Духа (Лк. 8:26-39)

Оздоровлення біснуватого в Геразинськім краю

В обласному місті відбувався футбольний матч середніх шкіл. Фінал, так як зазвичай буває, був дуже захоплюючий, і завзятості не бракувало ані одній із команд. Капітана однієї команди почало дратувати, що його однокласник з трибуни голосно підбадьорював то одну, то іншу команду. Коли вже того не міг знести, вибіг з футбольного поля і закричав на того нерішучого уболівальника: „То вже нарешті собі вибери, кого властиво підтримуєш!”

Сьогоднішня неділя робить подібний заклик, заохочуючи до роздумування над питанням: „Кому належить твоє життя?” далі »

Двадцять перша неділя по Зісланню Святого Духа (Лк. 8:5-15)

Притча про сіяча

Коли Друга світова війна закінчилась поразкою Японії, багато японських воїнів розкидало ма­лими групами і поодиноко по численних дрібних безлюдних островах. Оскільки втратили контакт зі штабом командування, жили в переконанні, що війна продовжується, і сповняли накази, кот­рі вже давно не були актуальними. Декотрі так жили цілими роками. Та навіть потім, коли знай­шлися, не хотіли повірити, що війна скінчилася і настав час скласти зброю. Втрата контакту з керівництвом довела їх до такої життєвої пози­ції і способу мислення.

До подібної абсурдної ситуації можемо потрапити й ми, коли втратимо контакт з нашим Спасителем. далі »

Двадцять друга неділя по Зісланню Святого Духа (Лк. 16:19-31)

Багач та Лазар

Один молодий чоловік за кілька днів після похо­рону свого старого батька сказав: „Знаєте, пер­ший раз у житті я дуже сильно, майже прони­кливо відчув власну смертельність. Думка, що помру і не знаю коли… а може це бути і скоро, дуже мене приголомшила… Я питав сам себе: „Яке буде моє вічне життя?”

Подібне питання, напевно, вже не один раз виника­ло і в наших серцях. А сьогодні нам Боже слово дає на це питання часткову відповідь. Каже, що наше вічне життя буде залежати від земного життя.

Відразу після смерті приходить суд. Але не Бог засуджує. Людина сама над собою чинить суд. далі »