Двадцять шоста неділя після Зіслання Святого Духа. о. Ярослав Свищук

Скарб на небі – найкраще забезпечення

Мабуть, до найбільш багатих, до більйонових організацій в Америці належать страхові організації: автомобілеві – від нещасного випадку, вогневі – від летального випадку, шпитальні забезпечення, а найчисельніші з них – це забезпечення старості.
Напевно, коли жив багач, про якого розповідає сьогоднішня притча, не було страхових організацій, і тому він бажав забезпечити свою старість побудовою ще більших клунь, де б він міг примістити свій урожай.
Багач, видно, був добрим господарем, бо своєчасно клопотався про своє господарство, але євангелист називає його “безумним”. А чому? Бо надмірно журився про земні маєтки і вся його увага була спрямована на все земне, а забув про дари небесні і про Того, Хто їх розподіляє і є одиноким власником цих дарів. Безумним називає його євангелист, бо він, мабуть, забув про свого сусіда, який жив у цілковитій убогості і, не мав за що купити кусня хліба для своїх діточок. Ось тут причина його безумства.
Справа розподілу багатств – це справа не тільки багатих мільйонерів, а кожного з нас, бо живемо в добу споживацтва: жадоба мати все те, що має мій сусід, а може, ще більше, заполонила увесь світ, що належить до багатих держав.
Не забуваймо, що існує ще світ убогих, в якому не тисячі, а мільйони вмирають від голоду. Сучасний світ – це “велике село”, що його зближують телевізійні та факсові засоби та передають образ і людський голос в одній секунді до кінців землі. Маймо цей факт на увазі, і тоді близькість з убогими та нещасними буде ще тіснішою. Але, мабуть, найбільш тісною і повною відповідальності буде наша свідомість, що ми всі є дітьми Небесного Отця, бо всі ми кличемо Його: “Авва, Отче!”
У Каліфорнії, в одній із голівудських палат, вмирала славна артистка. Вона, усвідомлюючи, що “смерть вже не за горою”, прикликала до своєї спальні служку і просила, щоб вона принесла їй скриньку з біжутерією. Там були діаманти, перстені, кульчики, брансолетки, ланцюжки з дорогоцінними каменями та медальйони з відзнаками. Вона в сльозах глянула на все те і кинула на землю з криком: “Нічого з того я не можу взяти з собою”. “Так! Нічого, абсолютно нічого вона не могла взяти на другий світ, за винятком добрих діл, якщо їх коли-небудь зробила”, – ствердив кореспондент.
В іншому місті Фініксі (Арізона) вмирав славний артист Дені Томас. Він був практикуючим мелхітським греко-католиком. При смерті він запитав свого приятеля: “Друже, скажи мені, чи Господь забере мене до Себе?” “О, так, напевне, що забере. За тебе свідчитимуть ці численні діточки хворі на лейкемію, що для них ти збудував за свій кошт величавий шпиталь”. “Я не є певний, але я розраховую на Боже милосердя”, – відповів умираючи Дені Томас. Так закінчив правдиву історію кореспондент.
“Де твій скарб, там буде і твоє серце”, – каже євангелист (Мт. 6:21). Дійсно, серце Дені Томаса впродовж його життя було наповнене журбою про малих дітей. Усі його прибутки від кар’єри як фільмового артиста він жертвував для дітей і на шпиталь невиліковно хворих. Там, де було його серце, і був його скарб.
Святий апостол Павло нагадує нам словами: “Шукайте того горішного, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога. Думайте про горішнє, а не про земне” (Кол. 3:1-2). А Христос Спаситель пригадує нам: “Не збирайте собі скарбів на землі, де і міль, і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають… Бо де твій скарб, там буде і твоє серце” (Мт. 6:19-21). Євангельський багач, мабуть, забув про ту святу правду і тому був надто прив’язаний до землі та її багатства. Просімо Господа, щоб дав нам ласку бачити цю різницю! Амінь!

о. Ярослав Свищук

Ідіть і навчайте всі народи

Львів: Свічадо, 2002.