Двадцять третя неділя після Зіслання Святого Духа. о. Ярослав Свищук

Його ім’я «Легіон»

Може, не раз ми проходили гущавиною лісу і натрапляли на гнилу колоду, яку зрушили з місця. Що ми там  під нею побачили? Ми побачили там багато мурашок, хробачків, різних комах. Там жевріло життя, а ми його зрушили та зробили неспокійним, бо ми відкрили їм світло дня. Подібно робить Ісус – Світло світу.він зворушив наші серця. Такий неспокій приніс Ісус мешканцям Геразиму, коли перейшов з Юдеї до країн поган. День перед Його приходом вони бачили скованого оковами хлопчину, що рвав їх, будучи опутаний легіоном злих духів, що непокоїв своєю присутність цілу їх околицю, а сьогодні вони побачили його спокійного, мов ягня, що сидів у ніг Ісуса і просив Його, щоб бути з Ним. Але Ісус «відпустив його, кажучи: «Вернися додому і розкажи все те, що Бог зробив тобі». І пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому» (Лк. 8:39).

Так, він пішов і сповістив геразимців, що Христос зробив йому. Він звільнив його від легіонів бісів, але зробив це дорогою ціною, бо переселив їх у стадо безрогих, яке внаслідок цього опухання кинулося в море. Мешканці Геразиму зреагували дуже невдячно, бо замість привітати Ісуса з велике чудо вигнання бісів із хлопця, вони просили Його, щоб відійшов від них, бо втрата матеріальна була їм дорожчою, як моральне уздоровлення їхнього мешканця.

Цікаво, якою була б наша реакція в подібному випадку?

Ми, мабуть, не сказали б Ісусові: «Забирайся від нас, Ісусе», – але своїми ділами усуваємо Ісуса з-поміж нас, коли впадаємо в стан тяжкого гріха.

Ми кажемо: «Іди від нас, Ісусе», – коли глухі на людську нужду. Ми кажемо: «Іди від нас, Ісусе», – коли відмовляємося прийти на допомогу ближньому, коли той у великій потребі, моральній чи матеріальній. Ми кажемо: «Іди від нас, Ісусе», – коли намовляємо ближнього до гріха.

Ісус ніколи не вдирається насильно у наші двері нашого серця. Він дав нам свобідну волю. Він тільки лагідно стукає до наших дверей і проситься, а це вже залежить від нас: чи ми Йому відчинимо наші серця, чи залишимо двері замкненими.

Спитаймо себе сьогодні, чи вчинили б ми, як мешканці Геразиму, коли Ісус завітав би до наших хат, чи прийняли б Його обіймами гарячих сердець?

Слова Ісуса Христа до апостолів: «Я не лишу вас сиротами. Я завжди буду з вами» – стосуються значною мірою і нас. Ісус є між нами, ми дотикаємося Його шати, особливо в хвилинах потреби чи якогось нещастя. Він завжди з нами. Він особливо присутній в кивотах наших церков, перебуває в Тайні Пресвятої Євхаристії, де Він чекає на нас, щоб бути кормом нашої душі і тіла.

Фактично в нашому житті немає порожнечі, бо або ми є в посіданні Божої ласки і в нас перебуває Христос, або ми позбавлені цієї Божої ласки і нас наповнюють негативні сили, і тоді ми перебуваємо в посідання диявола.

Третьої можливості немає.

Багато людей сучасного світу не вірять в існування злих духів, а вони існують, як існують ангели. Святе Письмо неодноразово згадує, що злі духи є реальною дійсністю. Святий Лука записав слова Ісуса Христа: «Я бачив сатану, що неначе блискавка падав з неба» (Лк. 10:18). А святий Петро у своєму посланні пише: «Браття! Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо нас, як лев ревучий, шукаючи кого б пожерти» (1 Пт. 5:8).

У сімдесятих роках вийшла в Америці книжка під заголовком «Екзорцист», на підставі якої було створено фільм із такою ж назвою. Це діялося в С. Луїс. Демон опанував дочку героїні. Він страшенно знущався над нею, так що вона переходила пекельні муки. Два католицькі священики, які згинули під час тих екзорцизмів, звільнили цю дівчину від опухання диявола. Диявол відійшов від неї, але її мати надалі залишилася атеїсткою. Багато людей, які бачили цей фільм, діставали нервове потрясіння та відчували панічний страх.

Дорогі мої браття і сестри! Найкращий доказ такого загального опутання не одного диявола, а мільйонів дияволів, що легіонами опанували цілий край, був так званий «рай на землі» – колишній Совєтський Союз, що довів людей і цілі народи до жахливого морального занепаду. Ми в сучасну пору бачимо наслідки того опухання. Водночас ми є свідками великого морального зрушення, великої моральної обнови та навернення до Христа і Його святої Церкви. Амінь!

 

о. Ярослав Свищук

Ідіть і навчайте всі народи

Львів: Свічадо, 2002.