Двадцять друга неділя після Зіслання Святого Духа. о. Ярослав Свищук

Світ багатих і убогих

«Що тобі з того, якщо б ти здобув увесь світ, а занапастив душу свою?» – питає євангеліст.

Сьогоднішнє святе Євангеліє за євангелістом Лукою з’ясовує в мініатюрі світ багатих та світ убогих. Живемо сьогодні у світі великих парадоксів. Живемо в часах надмірних багатств і консумеризму, де люди від надміру багатства та розкошів відбирають собі життя, а з іншого боку, бачимо світ жахливої нужди, де родичі не мають навіть за що хліба купити для своїх дітей, а мільйони вмирають щодня від голоду.

Живучи в країні багатства і пересичення, я міг оцінити вартість життя аж тоді, коли мав змогу відвідати Індію, де на власні очі бачив голод, холод і природні стихії. Щойно тоді я змінив наставлення до потреб життя. До того часу я вважав, що все, що маю, є речі самозрозумілі і я на них заслуговую. Та побачивши іншу «сторону медалі», я почав дякувати Господу Богові за кожний прожитий день та більше співчувати тим, що в життєвій потребі і нужді.

Притча про багача і Лазаря – це мініатюрний образ двох світів, людей та народів, що опинилися по двох сторонах рубікону. Христос у притчі дорікає багатому не за його багатства і пурпури, що ними він зодягався, а за те, що він, маючи під боком убогого, обдертого і хворого Лазаря, був байдужим до його нужди і не почував обов’язку полегшити долю нещасного.

Сьогоднішнє святе Євангеліє порушує у повноті драстичне питання: чи ти, брате і сестро, втішаючись матеріальними багатствами, відчуваєш у собі потребу поділитися ними з тими, що позбавлені елементарних засобів до життя? Якщо так, то з твоїм сумлінням все в порядку. Але, якщо ти подібний до того євангельського багача і твоє серце нечуле на болі і страждання убогих у світі, тоді тобі час на «ревізію» сумління, на поправу твого життя.

На Страшному суді Христовому Христос Спаситель запитає кожного з нас про наше ставлення до ближніх словами: «Я був голодний, Я був спрагнений, Я був нагий, Я був подорожній, Я був померший. Що-небудь ви зробили одному із найменших моїх братів – це ви мені зробили.» Хай сьогоднішнє святе Євангеліє буде нагодою для нас до глибокої призадуми.

Славна засновниця Дому Мадонни в Кембермір (Онтаріо, Канада) Катерина Догерти написала в Бритійському відомому журналі «Коменвельт» велику статтю про «Поверелльо» («Бідака»), а ним був наш великий Митрополит Андрей Шептицький. У тій статті описує, як то вона, вирвавшись чудом із Росії під час Жовтневої революції, опинилася в Галичині та замешкала у Святоюрській палаті. Там вона описує про життя і творчість нашого митрополита та про те, як він, одержавши від батька мільйонну спадщину, роздав усе убогим, сиротам та вдовицям і став сам «Поверелльом». («Поверелльом» загально називають святого Франциска з Асижу, що Христа ради став убогим жебраком). Наш Митрополит є яскравим прикладом людини, що, будучи багатим матеріально, ходив у полатаній рясі і все життя віддав для своїх улюблених братів. Він, хоч матеріально був багатим, а проте все своє багатство віддав служінню своїй Церкві та найбільш потребуючим своїм братам.

Святий апостол Павло писав про себе: «Я нічого не маю, а все посідаю». Як бачимо з історії, житейські розкоші і багатства не полонили його серця, а він пішов дорогою самовідречення та служіння Ісусові, Церкві та Божому людові.

Сьогодні Мойсея і пророків заступають єпископи та священики, які діють та пояснюють Святе Писання від імені Церкви. Церква не наказує нам, що маємо робити. Вона радше дораджує, як добра мати, а ми, як діти свобідні, можемо приймати її поради або не приймати, але пам’ятаймо, що її поради ґрунтуються на святому Євангелії і тому діють все на добро. Спитаймо себе сьогодні: «До якої категорії героїв притчі я можу зачислити себе?» Амінь!

 

о. Ярослав Свищук

Ідіть і навчайте всі народи

Львів: Свічадо, 2002.