Дев’ятнадцята неділя після Зіслання Святого Духа. о. Ярослав Свищук

Любіть ворогів наших!

Любіть ворогів ваших – великий парадокс! Як я можу любити того, хто чинить мені кривду, що вбив моїх матір, брата і сестру, що зазіхає на мою Батьківщину, що загрожує геноцидом моїм братам і сестрам?

Відповідь на це дражливе і парадоксальне питання хай дасть одне правдиве оповідання, що появилося в недавній книжці під заголовком «Капітан». Це оповідання розказує, що під час Другої світової війни плив з конвоєм в напрямі Мурманська американський військовий корабель. По кількох хвилинах бомбардування корабель був сповитий вогнем. Врятувався тільки капітан та кілька вояків, які шукали порятунку на рятівних човнах. Один із моряків побачив на морі людину, яка благала допомоги. Це був льотчик, що впав із палаючого німецького літака, це був молодий німецький вояк. Коли залога американського човна врятувала його, один із вояків хотів вбити його, але капітан заступився за того німецького льотчика своїм тілом і навіть у той час, коли німецькі літаки обстрілювали їх.

Ось слова капітана після цієї події, яку він пережив: «Сам не знаю, чому я намагався рятувати молодого німця від німецьких літаків. Я поклав його на підлогу і прикрив своїм тілом. «Муті, Муті» (мамо, мамо), – кликав хлопець кожний раз, як літаки наближалися, я клав свою руку йому під голову і пригортав до грудей. Лежачи на дні човна, я зрозумів, вартість життя і сенс того всього, що я пережив. Коли рев моторів літаків стих, я підніс голову. На воді я побачив одежу, речі з магазину і людські тіла. Біля півночі ми врятувалися: тобто семеро мужчин, хлопець-німець і малий пес. Це все, що лишилося з великого бойового корабля.»

Здається, що цей капітан корабля знав і цінив глибоке значення слів Ісуса Христа, що записані в сьогоднішньому святому Євангелії за євангелістом Лукою: «Ви ж любіть ворогів ваших!» Безперечно те, що зробив капітан, це геройське діло, але воно закликає і нас іти його слідами.

Не всі є здібні до таких геройських вчинків, але всі ми можемо і повинні молитися за наших ворогів, щоб вони змінили їхнє наставлення до нас і почали втілювати в життя ту безмежну любов, яку приніс нам наш Спаситель Ісус Христос!

За останній час ми були свідками багатьох геройських чеснот, що їх проявили католицькі ієрархи перепрошенням і прощенням. Тут треба насамперед згадати Святішого Отця Івана Павла ІІ, який простив і відвідав у в’язниці того, хто намагався його вбити. Наш первоєрарх Верховний Архиєпископ Мирослав Любачівський перепросив і простягнув руку до примирення московському патріархові, одначе, на жаль,без взаємності. Якщо ми дійсно уважаємо себе правдивими християнами, то нам конче треба засвоїти в собі ту чесноту любові, бо Христос виразно на багатьох місцях свого Євангелія вимагає: «Ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагороду, й будете Всевишнього сином, бо Він благий для невдячних і злих».

Христос зробив основою своєї проповіді чесноту любові. В Його часах, коли по цілому Ізраїлі лунав клич «зуб за зуб, око за око», проголосити любов ворогів було дійсно революційним актом і вимогою приналежності до Його учнів. Ця вимога стосується до всіх християн, а тому й до нас. Ми повинні мати завжди на увазі, що не можемо робити зла, щоб вийшло добро, бо зло завжди зроджує друге зло.

Наші серця наболілі кривдою минулого. Ми знаємо багато цінностей. Це цінності релігійного, морального та політичного характеру. Нас дуже болить, коли хто-небудь їх знецінює. Усі ці цінності оформлюють наше релігійне та національне життя, тому, коли хтось не погоджується з нашими поглядами та висловлює іншу думку, ми зараз різко реагуємо. З того зродився у нас хронічний негативізм, наслідком якого навіть у наших близьких та приятелів добачуємо своїх ворогів. Це вже недуга з якою треба боротися та її лікувати.

Часто в родині бувають непорозуміння між чоловіком та дружиною, між батьками та родичами. Тут потрібно багато терпеливості, лагідності, духа прощення та взаємного довір’я. а всі ці чесноти є тільки «галузками» двох основних заповідей любов: люби Господа цілим твоїм серцем, душею і думкою, а ближнього свого, як себе самого. Амінь!

 

о. Ярослав Свищук

Ідіть і навчайте всі народи

Львів: Свічадо, 2002.