Чотирнадцята неділя після Зіслання Святого Духа. о. Ярослав Свищук

Весільна гостина – це Боже Царство, весільна одежа – це Божа ласка

Свою Божественну науку Ісусу часто передавав своїм слухачам у формі притч. Його слухачами були ті «анавім» блаженні вбогі духом. Це залишки, що вийшли з єгипетської неволі та прибули до своєї Галилеї, і поселилися в околицях Назарету, Кани Галилейської та Капернауму і стали свідками Його чудес і слухачами Його Божественного Слова.

Чотирнадцята неділя по Зішестю Святого Духа розказує нам про весільне прийняття, що його справив цар своєму синові. Він запросив на нього усіх: добрих і злих, однак багато відмовилося від участи. Одні купили поле, другі – воли, треті мали інше оправдання. Тоді цар розлютився і вислав своє військо, щоб запросити усіх на весілля. Заля наповнилася гістьми. Прийшов і один гість та в нього була брудна одежа. «Чому ти прийшов сюди в брудній одежі» – спитав цар. У відповідь той мовчав. Тоді цар зв’язати його і кинути в кромішню темницю, «де буде плач і скрегіт зубів». Все це алегорія, але скільки у ній глибокого змісту!

Весільний бенкет – це Христове Царство. Цар – це сам господь Бог, а син царя – це Ісус Христос, якого Господь послав на землю задля відкуплення задля відкуплення людського роду.

Весільний бенкет являє собою також Господню Трапезу, учасниками якої є люди доброї волі і члени Христової Церкви. Чоловік, що прийшов на бенкет в нечистій одежі, – це люди заплямовані тяжким гріхом.

Кожній дитині, що її хрестить священик, надягають крижму, яка символізує Божу ласку. Коли священик покриває дитину крижмою, вірні співають чудову пісню: «У Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алілуя!». Одержавши святе таїнство Хрещення усі ми зодягнені в Христа, в Ньому ми живемо, в Ньому ми вмираємо, Він живе в нас аж до смерти. Це діється так, коли ми є в посіданні Божої ласки без плями гріха.

Але коли ми мали нещастя попасти в смертельний гріх, тоді всі наші добрі діла завмирають, тому Церква закликає якнайчастіше користати із «силуамської купелі» святої Сповіді, в якій ми повертаємося до стану Божого дитинства, до стану освячуючої ласки.

Коли ми є учасниками весільного прийому, то одягаємося в найкраще убрання; коли ми ідемо до лікаря чи вибираємося на гостину до якоїсь достойної особи, то завжди стараємося одягнути чисту сорочку і найновіше убрання.

А подумаймо тепер: Чи завжди ми ходимо в посіданні Божої ласки і дбаємо про чистоту нашої безсмертної душі?

У листах матері Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького читаємо ось що: «Я воліла б, щоб ти умер, якщо б ти мав згрішити одним тяжким гріхом». В такому дусі виховувала мати – Софія Фредро – своїх синів. Тож не дивно, що всі вони стали добрими християнами, а двоє із них удостоїлися ласки блаженства.

Святе Євангеліє пригадує нам, що: «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога» (Мт. 5:8), тому завжди стараймося самі заховувати чистоту наших сердець і в тому дусі виховувати своїх дітей та внуків, а тоді Господня ласка завжди буде з нами і Господь благословитиме наші родини та увесь наш народ. Амінь!

 

о. Ярослав Свищук

Ідіть і навчайте всі народи

Львів: Свічадо, 2002.