Дванадцята неділя після Зіслання Святого Духа. о. Ярослав Свищук

Де твій скарб, там і твоє серце!

Сучасні психологи та соціологи щораз більше доходять до переконання, що багатство і гроші не приносять щастя людині. Часті випадки, коли багаті мільйонери відбирають собі життя, бо їхнє багатство не дало їм не вдоволення, ні щастя. Наприклад, у 1976 році помер один із найбагатших людей у світі. Він був дуже неспокійним, тому часто міняв свої помешкання. Він був мільйонером, а проте щастя не знайшов. Про його смерть кореспондент газети писав: «За мільярди не міг купити собі щастя».

Христос не засуджує багатих, бо сам багатих приятелів, таких як Закхей, митар Матей, Йосиф з Ариматеї чи Никодим. До них часто ходив у гостину, з ними мав часті розмови. Але це були люди, які вміли своїм багатством ділитися з іншими, особливо з бідними людьми. Але у притчі про багача і Лазаря Христос засуджує багача, що, маючи за порогом бідного Лазаря, не виявив милосердя до нього, а залишив його хворого, вбогого та голодного.

Багатому молодому чоловікові у сьогоднішньому святому Євангелії Христос не докоряє за його багатства, а за те, що не забажав поділитися своїми маєтками з убогими. Святий Йоан Золотоустий твердить, що діла милосердя змивають наші гріхи, а Христос у своєму Євангелії дає найкращу оцінку тим, що виявляють милосердя супроти своїх ближніх словами: «Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо я голодував, і ви дали мені їсти, мав спрагу, і ви мене напоїли, чужинцем був, і ви мене прийняли, нагий був, і ви мене одягнули. Істину кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт. 25:34-40). А вкінці каже: «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт. 5:7).

Ми знаємо, що на землі завжди були і є багаті залежно від здібності поодиноких людей придбати, як і від соціальних чи економічних умов певної країни Спаситель завжди твердив: «Бідних завжди матимете між собою» (Ів. 12:8). Багаті ніколи самі не є щасливими від матеріальних дібр, а про убогих Христос говорить: «Блаженні убогі духов, бо їхнє Царство Небесне».

Родичі повинні виховувати своїх дітей у дусі милосердя супроти убогих та потребуючих, бо інакше вони стануть матеріалістами, скупими та самолюбами.

Один вісімнадцятилітній хлопець закінчив середню школу. Його багаті родичі обіцяли велику суму грошей, якщо він відмінно закінчить школу. Вони спитали його: «Якщо одержиш від нас велику суму грошей після закінчення твоєї школи, що думаєш з ними зробити?» Хлопець відповів: «Куплю собі кондомінію, перенесуся туди, вженюся «на пробу», куплю собі кадилака, телевізор до кожної кімнати, поїду на довгі вакації на Гаваї і буду собі жити без журби». Ось це образ сучасної дійсності. Такими категоріями думає сьогодні багато молодих.

Сучасна людина фактично не змінилася. У неї завжди був природний нахил до матеріальних дібр. Змінилися тільки обставини, поглибився поділ та прірва між світом багатих та світом убогих.

Тому завдання Церкви в сучасну пору є зайнятися соціальним та економічним питанням, а вірні повинні читати та студіювати такі Папські енцикліки, як «Рерум новарум», «Квадраґесімо анно», «Пацем ін терріс» та інші, які порушують питання розв’язки робітничих проблем та покращення умов життя людини. Церква заохочує кожного з нас до пожертв десятини нашого місячного доходу на добродійні цілі та на Церкву. Тоді й Церква зможе здійснити ще більше харитативної праці для своїх членів та поза її межами. Усі ми покликані бути апостолами та місіонерами доброї Новини! Амінь!

 

о. Ярослав Свищук

Ідіть і навчайте всі народи

Львів: Свічадо, 2002.