Десята неділя після Зіслання Святого Духа. о. Ярослав Свищук

Непереможна зброя

Як розказують нам четверо євангелістів, Ісус мав часто до діла з людьми, що були опутані злими духами. Про випадки вигнання злих духів читаємо, коли Ісус вигнав легіон злих духів, яких вислав у стадо безрогих, які опісля втопилися в Генезаретському озері. Інший випадок був при уздоровленні паралітика, недуга якого була наслідком його гріховності. Ще інший випадок, коли один молодий хлопчина був звільнений від злого духа і хотів іти за Ісусом, та Христос доручив йому іти до свого села розказати про це іншим, що Бог у своїй доброті зробив йому.

У сьогоднішньому святому Євангелії Христос зробив чудо і звільнив хлопця від злих духів на прохання його батька.

Скорботний батько звернувся найперше з проханням до Христових учнів, та вони нічого не могли вдіяти.

Із тексту святого Євангелія чітко видно, що Ісус дуже часто мав до діла з вигнанням злих духів, або, як ми сьогодні популярно кажемо, із екзорцимами, бо, як бачимо, у глибокій журбі кличе: «О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму?».

А коли учні, зустрівши Ісуса, запитали Його чому ми не могли вигнати бісів, Христос відповів: «Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом».

Як найкращий лікар і психолог, Христос дає найточніший діагноз на лікування цієї недуги.

Погляньмо, скільки людей сьогодні вражені цією недугою. Вона може не виявлятися так виразно, так наочно, як за часів Христа, бо неміч прихована під різними видами сучасної модерної культури, вона прихована під видом сучасного консумеризму, тобто «усе добре, що мені подобається і що підходить під мій стиль життя». Вона прихована під видом модерного мистецтва у виді сексуальних зображень на телебаченні чи в журналах. Вона прихована в погоні за матеріальними добрами і примноженням банкових рахунків.

Недавно нас оповістили про смерть одного мільйонера, який залишив записку: «Я здобув усе, що моє серце бажало, а тепер мені нічого вже не залишилося». Він закінчив  самогубством.

У нашій Церкві є прекрасний ритуал: посвячення святою водою наших домів, хрестів, образів, ікон, авт, а навіть нашої худібки для вигнання злих духів. Цей звичай особливо поширений на Гуцульщині. Пригадую собі, як один із телевізійних коментаторів зауважив, що свячена вода може стояти в банці чи площині довгі роки і ніколи не зіпсується, то коли звичайна вода скоро підлягає зіпсуттю (він, між іншим, не був віруючим).

Як слушно зауважив Святіший Отець Папа Іван Павло ІІ у Сант-Луїз, ми живемо серед культури смерті, коли на аборти в лоні матері та автаназію люди вже навіть не реагують. Тож не дивуймося, що Господь досвідчує людей частішими випадками смерті, попри те, що медицина досягла нечуваних успіхів.

Ми цього 2000-го ювілейного року християнства переходимо період духовної обнови: поволі починаємо більше реагувати на потреби нашого ближнього навіть у найширшому масштабі, коли радощі і терпіння ближніх починають бути нашими проблемами; починаємо поволі «кидати на глибину», коли в нашому ближньому починаємо бачити другого Христа: коли ж бачимо, як відходять у засвіти по свою вічну нагороду наші кревні, приятелі і знайомі, тоді ми поволі починаємо оцінювати наше життя в аспекті вічности.

А все-таки ми далі живемо в орбіті добра і зла, краси і недосконалості і маємо до вибору, бо Господь нас такими сотворив, даючи нам свобідну волю.

Тож стараймося настроїти струни нашого сумління і нашої душі на все те, що добре, що любе, що шляхетне, а Господня ласка додасть нам те, що конечне для нашого особистого щастя, для нашого спасіння.

З нагоди сьогоднішнього святого Євангелія застосуймо і ми «духовну терапію», що її радить Христос: зачнім нашу духовну обнову від частої молитви і посту. Це буде корисним не тільки в нашому духовному зрості, але і для покращення нашого здоров’я. Спробуймо! Ісус завжди, як наш приятель, дає нам найкращу пораду! Амінь!

 

о. Ярослав Свищук

Ідіть і навчайте всі народи

Львів: Свічадо, 2002.