Десята неділя після Зіслання Святого Духа. о. Ярослав Свищук

Сила, яка перемогла світ

На горі Тавор Ісус преобразився в леску світла, щоб утвердити своїх апостолів у вірі. Тими апостолами були Петро, Яків та Йоан. Він вибрав їх тому, що вони мали бути свідками Його терпінь та Його мук. Інші ж апостоли були під горою. Там застав їх заклопотаних, бо вони не змогли уздоровити епілептика, якого привів до них батько хлопчини. Ісус одним дотиком руки уздоровлює його, а на самоті докоряє апостолам за брак віри. Христос поучає їх: «Коли матимете віру, як зерно гірчичне, то скажете цій горі: “Перенесися звідси сюди” – і вона перенесеться» (Мт. 17:20).

Слово «гора» має символічне значення. Воно означає наші життєві труднощі, клопоти, терпіння, нещастя, які роблять наше життя важким та сумним.

Ці гори – це брак довір’я до Господа. Якщо ми віримо, що ці гори-терпіння не є ударом сліпої долі, а дані нам Божою рукою, тоді ми ніколи не зламаємося. Святий апостол Павло мав у своєму житті свою «гору» – колючку в тілі, якою він довго хворів. Але та колючка зробила його більш залежним від Бога, наблизила до Ісуса та зробила більш духовною людиною.

Загальновідома глухоніма американська письменниця Олена Келлєр поборола свою «гору» – нещастя, бо про нього писала: «Я дякую Богові за моє каліцтво, бо через нього я пізнала себе, мою працю й мого Бога».

До батька біснуватого хлопця Христос сказав: «Усе можливе тому, хто вірує» (Мр. 9:23). До хворої жінки сказав: «Дочко, віра твоя спасла тебе» (Мр. 5:34). Подібно Ісус промовив до сліпця: «Іди, віра твоя спасла тебе» (Мр. 10:52).

Як відомо, нашу віру забаламучує надмірне багатство, самолюбство, страх перед терпіннями та недовір’я до Божого Провидіння. На Божому суді нас виправдає не знання правд віри, а те, як ми їх виконували.

Хай наші терпіння, що часом видаються нам непролазними «горами», скріплять нашу віру і зблизять нас до терплячого Христа-Спасителя, а з батьком хлопчини просімо: «Вірую, Господи, але Ти скріпи мою віру та її очисти!»

Ще й інші середники подає святе Євангеліє, щоб усунути злих духів від людини, як це сталося у випадку уздоровлення опутаного хлопчини. Злий дух вкидав його то у вогонь, то у воду. Апостоли, на жаль, не змогли вигнати його, бо, крім сильної віри, їм треба було вживати для прогнання злого духа ще посту та молитви.

Тут ішлося не тільки про фізичне, але й про духовне уздоровлення, бо хлопчина був опутаний злим духом.

На дорозі нашого життя часто зустрічаємося із людьми, що опутані злими духами у різних формах: матеріалізмом, жадобою грошей, нечистим життям, наркоманією, алкоголізмом тощо. Того роду недуги можна вилікувати тільки постом та молитвою. Психологи сучасні прилучаються до тверджень святого Євангелія і твердять, що фізична та духовна терапія через піст та духовне життя, через молитву і духовні розважання допомагають людині дійти до фізичної, духовної рівноваги і повного здоров’я. цю духовну терапію дораджують сьогодні в численних шпиталях і клініках.

Сучасні медицина і психологія, без сумніву, стверджують зв’язок між «фізе» та «психе», тобто між фізичними та психічними людськими органами, які невидимо діють на себе. Найкращий доказ такого взаємного впливу бачимо в уздоровленні Ісусом хлопця-паралітика в Капернаумі. Ісус, заки уздоровити його фізично, найперше звільнив його від гріхів та сказав: «Більше не гріши, щоб тобі щось гірше не сталося».

Тож завжди пам’ятаймо, що Божа ласка діє там, де людина, звільнена від гріха і посідає освячуючи ласку. Христос приходить до нас тоді, коли ми виявляємо віру в Нього. Амінь!

 

о. Ярослав Свищук

Ідіть і навчайте всі народи

Львів: Свічадо, 2002.