Восьма неділя після Зіслання Святого Духа. о. Ярослав Свищук

Христові гостини

Ті, що жили під час Другої світової війни у Баварії чи у Вестфалії, зауважили тамтешній дуже гарний звичай: голова родини, звичайно батько, або в його відсутності мати проводять перед і по їді молитву подяки, а діти стиха повторюють за ними.
Та чи нам треба шукати за тим звичаєм в інших країнах, коли знаємо, що й серед нашого українського народу, що в Україні, уся родина перед і по їді складала руки до молитви. Цей звичай, на жаль, перестав бути популярний уже тут, у вільній країні нашого поселення. Святе Євангеліє розказує про різні гостини, на яких був присутній Ісус. Згадаймо хоча про деякі. Першою гостиною, на якій був Христос зі своєю Найсвятішою Матір’ю, є весільна гостина в Кані Галилейській. Відтак святе Євангеліє згадує про гостину в домі фарисея Симона. Гостив Ісус рівнож у домі апостола Петра в Капернаумі. Часто бував Він у домі свого приятеля Лазаря, куди вступав по дорозі до Єрусалиму під час свят. Але це були малі гостини, з обмеженим числом присутніх. Про дві гостини із кількома тисячами присутніх і де Ісус учинив чудо помноження хлібів і риби, розказує святе Євангеліє детально.
Про одне з них читаємо в сьогоднішньому святому Євангелії, коли Ісус узяв п’ять хлібів і дві риби, звів очі до неба і благословив дари. Відтак доручив апостолам роздати їх п’ятьом тисячам людей, не враховуючи жінок і дітей. І залишилося ще дванадцять кошиків окрушин. Звичайно, як пояснюють екзеґети, це чудо передвістям Пресвятої Євхаристії, бо воно звіщало ту останню гостину у Великий четвер, коли Христос, зібравши своїх апостолів, переломивши хліб та наповнивши чашу вином, установив Тайну Пресвятої євхаристії, яку доручив повторяти на спомин по Ньому не тільки присутнім апостолам, але їхнім наслідникам аж до кінця віків.
Сьогоднішнє святе Євангеліє за Матеєм спонукає нас призадуматися над великим значенням усіх дарів, які походять від Бога. Часом ми, що живемо в країні багатства, забуваємо про те, що все, що маємо, отримуємо від Бога, бо думаємо, що ми самі, своєю умілістю чи своїми здібностями на них заслужили. Щойно, коли забракне нам дарів із причин хвороби, безробіття чи девальвації грошей, тоді усвідомлюємо собі, як дуже ми залежні від Бога. Тож слушно каже апостол Яків, що «кожний добрий дар походить від Отця світла» (Як. 1:17), а святий апостол павло питає: «Що маєш, чоловіче, чого б ти не одержав?» (1 Кор. 4:7)
Ми часто надто журимося про земні дари, а мало турбуємося про дари небесні, незважаючи на те, що Спаситель запевняє нас словами: «Ваш Отець, що на небі, знає, що ви потребуєте, тому кажу вам: «Не журіться своїм життям, що вам їсти, ані своїм тілом, в що вам зодягнутися. Гляньте на небесні птиці! Вони не сіють, не жнуть і до стодоли не збираюьб, а помимо того їх живить Небесний Отець».
Невже ж забуваємо про те, що в щоденній молитві «Отче наш» просимо Небесного Отця: «Хліб наш щоденний дай нам сьогодні!» З одного боку, ми поклажаємо надію на Божу поміч, а з іншого – ми немов забуваємо про це, виявляємо надто велику стурбованість і брак довір’я до Божої помочі нашим щоденним поступуванням.
Гостинність Ісуса, про яку розказує нам сьогоднішнє святе Євангеліє, заохочує нас до подібної гостинності у нашому житті. Наш український народ на рідних землях завжди відзначався великою гостинністю. На це вказує загальновідома приповідка: «Гість у дім – Бог у дім». Ця загальна гостинність була для нашого народу його найкращим Божим благословенням. Наш святий Йосафат славився цією гостинністю. Він щодня вітав у своїй їдальні численних убогих і калік міста своєї єпископської столиці і разом з ними їв. Слуга Божий Андрей Шептицький рівнож відзначався великою гостинністю, бо нікого не минув і не залишив без хліба чи помочі.
Святі угодники ділилися тим, чим мали, бо в них було глибоке переконання, що не мають чогось такого, чого б вони не отримали від Бога. Якщо це не так, то все є Божою, а не їхньою власністю, а тому Божими дарами треба ділитися з іншими… Вияв гостинності – це водночас вияв вдячності за всі Його небесні дари.
Гостинність Ісуса була виявом Його Божої і людської природи. При гостині Він міг людей краще пізнати, їх до Себе наблизити, їм порадити, їх розвеселити. Наші зустрічі з людьми під час і по Святій Літургії можуть бути найкращою нагодою до пізнання людей та вияву їм нашої християнської доброти.
Застановімося над питанням гостинності. Спитаймо себе, як ця справа мається в моєму домі? Чи є він гостинним домом, чи домом, з якого віє холодом? Пам’ятаймо про запевнення святого Йоана Золотоустого, що гостинність і милосердя дому прощає наші гріхи. Амінь!

о. Ярослав Свищук
Ідіть і навчайте всі народи
Львів: Свічадо, 2002.