П’ята неділя після Зіслання Святого Духа. о. Ярослав Свищук

Наш найбільший противник

Святе Євангеліє розказує, що Ісус Христос тільки чотири рази у своєму житті опинився поза межами рідної Палестини. Постійним полем Його спасительної праці була Галилея, а зокрема Назарет, Капернаум і околиці Тиберійського озера. Вперше Христос залишив рідні землі коли свята Родина була змушена втікати з маленьким хлоп’ятком Ісусом до сусіднього Єгипту й там перебула десь біля двох років.

Уже дорослим, як занотовує Євангеліє, Христос пішов з апостолами за Йордан, по воскресінні Лазаря. Зробив Він це тому, щоб ухилитися від ока юдеїв, які бажали вбити Його разом з Лазарем.

Хирстос часом ішов зі своїми апостолами до близької Фінікії, до Десятиграду, чи Кесарії Филипової, щоби зникнути від натовпу і на самоті дещо відпочити.

Сьогоднішня п’ята Неділя по Зісланні Святого Духа розповідає про жахливе поміщення дияволом двох мужчин, що були пострахом цілої околиці Гадарину. Вони поховалися в могильних печерах і ніхто не наважувався наближатися до них. Побачивши Христа, вони дуже налякалися, бо знали, що приходить їм кінець. Коли Христос був уже близько, вони з острахом почали кликати: «Сину Божий, залиши нас у спокої! Чи прийшов ти передчасно мучити нас?»

Недалеко паслося стадо безрог. Дияволи, знаючи неминучий кінець, благали Христа, щоб дозволив їм переселитися з людей у стадо свиней. Христос вволив їхню волю, і в тому моменті безроги масово кинулися крізь кручу до озера. Дивною була поведінка мешканців міста. Вони, замість виявити вдячність Ісусу за те, що визволив їхніх двох мешканців від диявола, наказали Христові віддалитися з їхнього міста. На жаль, за матеріальним виміром безроги були ціннішими, ніж любов ближнього, у тому випадку уздоровлення двох біснуватих.

Гляньмо довкола. Скільки-то людей сьогодні вартості світу цього ставлять понад вартості духовні й ціну їхньої безсмертної душі. Тому святе євангеліє на кожному кроці на поминає нам, щоб ми остерігалися усіх затій диявола… Українська приповідка каже, що «диявол не такий страшний, як його малюють». Проте Євангеліє Старого й Нового Завітів розказує, що він дійсно страшний. Погляньмо в історію: він перший намовив янголів до непослуху, відтак перший намовив прародичів з’їсти недозволений овоч, щоб стати мудрішими, як Бог. Диявол намовляв проти Бога і святої віри таких великих пророків, як давила, Мойсея чи Соломона. Він не вагався навіть намовляти до гріха самого Божого Сина в пустині. Він зробив спустошення навіть серед колегії апостолів, бо намовив Юду зрадити свого вчителя. Він рівнож намовив голову апостолів святого Петра тричі відректися Христа.

Ми знаємо з Христового Євангелія, що Христос часто називає Себе любов’ю. він є любов’ю! і найкращою дорогою до щастя людини Він теж вважав любов. Тому присутність диявола найкраще можна пізнати по тому, що писали визначні комуністи про християнство в 1933 році, коли засіяно диявольське зерно жахливого голоду в Україні, коли сім мільйонів наших братів і сестер згинули страшною голодною смертю. Комісар освіти Совєтського Союзу – Луначарський писав ось що: «Ми ненавидимо християнство і християн! Навіть найкращих із них нам треба вважати найбільшими ворогами. Нам треба знищити ідею любові нашого ближнього. Ми мусимо навчитися як ненавидіти. Що нам потрібно, це ненависти! Ненависть  – це дорога, якою ми опановуємо світ!»

Чи диявол міг би придумати щось краще? Амінь!

 

о. Ярослав Свищук

Ідіть і навчайте всі народи

Львів: Свічадо, 2002.