П’ята неділя після Зіслання Святого Духа. о. Ярослав Свищук

Сьогоднішнє святе Євангеліє за Матеєм розповідає нам про дуже цікаву подію – вигнання бісів із двох біснуватих. Коли Христос вийшов із човна і подався у Гадаринську сторону, що лежить на південно-східному узбережжі Генезаретського моря, зустрів біснуватих, що загородили Йому дорогу. Вони були дуже агресивні. «Що нам і Тобі, Сину Божий,» – сказали до Нього. Вони зараз по наближенні Ісуса відчували близьку для них погибель.

Звернім увагу на те, як біснуваті зреагували на саму присутність Христа: «Ти прийшов сюди, щоб нас мучити перед часом». Сама присутність Христа нагнала на них великого страху, бо це наблизилася до них Святість. Вони знали, що їм надходить кінець, та думали, що ще не час, бо сказали, що Ісус приходить до них перед часом. Та Христос уважав, що вже час настав і бісів треба було якнайскоріше вигнати із людських істот, щоб вже вони не мучили їх. А друге твердження – це «пішли нас у те стадо свиней».

Застановімося над тими двома моментами, що їх згадує святе Євангеліє. Час і місце, яке Бог призначає дияволам, тобто безрогам.

Дуже часто в людському житті після людського міркування і Божих доріг часи не збігаються. Людина, часто думаючи по-людському, каже: «Він відійшов перед часом; його час ще не настав». Ніхто з нас не сподівався, що Радянський Союз так скоро розвалиться. Але в Божій калькуляції часу вже час настав. Божа терпеливість урвалася, і Він, попри людські прогнози сказав: «Уже досить страждань і мук мільйонів людей. Я принесу помішання людського розуму і покінчу з диявольськими силами, що завдали муки і страждання невинним людям».

Цікавий ще інший зворот між діалогом Ісуса з біснуватими. Дияволи забажали самі, з власної ініціативи, бути переміщеними не деінде, а у стадо свиней. Як усі знаємо, безроги – це найнижча стадія тваринного існування, що водночас є символом усього найнижчого, найпідлішого, найбільш огидного. Ви не можете більше понизити людину, як назвати її свинею. І саме ці дияволи самі забажали піти і бути втіленими у цей рід тварин. Люди часто зводять себе до того стану через свої гріхи і людські немочі, через брак стриманості, свою хворобливу гордість, зарозумілість, заздрість чи відсутність поміркованості. А коли піднести і слабості, і гріхи до розміру цілого класу суспільства, як це буває в наших часах, що ціле суспільство заражене системою злих духів, то в масштабах такої розповсюдженої недуги маємо до діла із недугою, яку треба буде лікувати впродовж довгих поколінь. І ось тут праця священиків, місіонерів та світських має широке поле до діяльності, та, на жаль, женців мало. Висновок який: усе приходить у часі, Богом призначеному, бо добро винагороджує Господь в своєму часі; і за злом також приходить час розпочати, коли наступає Божа справедливість і Бог дає про себе знати. Амінь!

 

о. Ярослав Свищук

Ідіть і навчайте всі народи

Львів: Свічадо, 2002.