Третя неділя після Зіслання Святого Духа. о. Ярослав Свищук

Дорогі брати і сестри!

Переживаємо чудове літо, особливо в наших Карпатах. Воно таке сильне своєю красою. Ластівки пролітають і співають: «Підсій, підсій на підвечірок!» Так ми чуємо їх голос. Лани, полонини прикрашаються чудовими різнобарвними квітками. Смерековий запах дістається до наших ніздрів і наші легені оживають новим життям і новою енергією.

В такому стані, серед такої краси ми наповнюємося почуттям вдячності Господу Богу за всі ці дари, що він нам дав.

Сьогоднішнє Святе Євангеліє каже нам не журитися, у що ми одягнемося, що їстимемо, бо Господь Бог своїм провидінням журиться про нас більше, як про ті білі лілеї, які вбираються краще, як Соломон у своїй славі. Коли зілля польове, каже Євангеліє, яке сьогодні є, а завтра скидають його до печі, Бог так одягає, то чи не набагато більше Він піклується про вас, маловіри? Отож, каже Ісус, не турбуйтеся, що будете їсти, що будете пити, у що зодягнетеся, бо про це побиваються погани. А Отець ваш Небесний знає, що вам треба. Дуже часто турбота про хліб насущний нищить наше здоров’я: покриваються бороздами наші лиця, приходить передчасна старість. Ми забуваємо, що без волі Божої, без Божого провидіння не станеться нічого. Каже псалмопівець: навіть один волос не впаде без Божої волі. Господь Бог у своїй безмежній доброті і ласці дбає про кожного з нас, дбає більше, як про ту квітку польову, як про ту пташку, що оживляє небозвід.

Ми знаємо з наших катехетичних роздумів, з правд віри, що Господь Бог усе сотворив і всім управляє. Бачите, якщо б Він все сотворив і забув про цей світ і відхилив своє лице від нас, забув про нас, то дійшло би до жахливої катастрофи. Сонце затьмарилося би, перестало б посилати своє проміння на нас, зорі упали б на нас, нам забракло б озону, повітря і, як рибка без води, ми би в одному моменті перестали жити. Але Господь Бог піклується нами. Каже правда віри: Він все сотворив і все управляє. Управляє повсякчасно, цілих двадцять чотири години Він глядить на всесвіт і піклується ним своєю батьківською безмежною любов’ю і провидінням.

Мені нагадується історія про один монастир в Італії, недалеко від Риму. Цей монастир називається монастирем Божого провидіння. Духовник цього монастиря доручив усім монахам дбати тільки про один день, ніколи не дбати про другий день, а тільки про сьогоднішній день життя. Він вже існує майже сто років, цей дім Божого провидіння. І добрі люди через Божу ласку, через Боже провидіння дбають про існування цього монастиря, де мешкають біля сотні монахів і працюють для Церкви і своїх ближніх.

Це наука для нас, бо ми часто журимося непотрібно. А чому? Бо маємо замало віри у Божу поміч. Замало довір’я, що Господь Бог все милостивий і многомилостивий і все дотримує своє слово. Господь Бог у Книзі Єремії сказав: «Я установлю договір між тобою, Ізраїле, і між собою, і вложу в твоє серце мій закон. Якщо ти будеш вірний моїм заповітам, я буду найвірніший щодо моїх обітниць». Цей заповіт, що його Господь Бог заключив з Ізраїлем, відноситься до кожної нації у світі, а зосібна до нашої української. Як довго наші князі були вірні Божим заповітам, Божа благодать була на Київських горах, була любов, був мир, була пошана своїх і чужинців. Українські княжі роди дружилися і женилися з іншими королівськими родами Європи. Але коли прийшла ненависть між братами князя Володимира Великого, Ярослава Мудрого, прийшла татарська навала і нещастя, що тяглося аж до недавніх часів.

Все, що діється сьогодні, то діється неначе в комп’ютері, через велику і безмежну любов і опіку Божого провидіння. Бо хто сподівався, що так без одного пострілу ми вийдемо із катакомб новітнього Нерона і наша нація стане державною нацією? Все це завдяки особливій опіці Божого провидіння.

І закінчується це Євангеліє: «Якщо Господь Бог дбає про пташку і про квітку, яка одягнена краще, як Соломон у свої пурпури, то чому нам журитися?» Й остаточно нагадує нам Господь: «Шукайте перше Царства Божого і Його справедливості, а все інше додасться вам».

 

о. Ярослав Свищук

Ідіть і навчайте всі народи

Львів: Свічадо, 2002.