Мирон Керуль-Кмец. Двадцять п’ята неділя по Зісланню Святого Духа
Двадцять п’ята неділя по Зісланню Святого Духа (Лк. 10:25-37)
Головна заповідь.
Добрий самарянин.
Коли я чекав в одному кабінеті, щоб залагодити свої справи, з канцелярії вийшла старенька і скоріше сумно, ніж розгнівано сказала: „Той чоловік не має жодного співчуття до мене… Так мене прогнав…” Не сказала нічого більше, але кожен, хто вже щось оформляв у кабінетах, добре знав, про що говорила. Урядовець став відомим як людина без співчуття. Так говоримо про тих, кому далекі біда та труднощі ближнього. Можна сказати, що там, де брак любові, нема співчуття. І якщо й появиться, то не має сили спонукати людину до помочі ближньому.
Зберігання головної заповіді – любові до Бога та до ближнього – веде нас до справжнього співчуття. Його характерною рисою є спроможність бути уважним до важкого становища ближнього та заохотити себе до розв’язання його труднощів.
Бути співчутливим – це розпізнавальна християнська риса. Це наслідування нашого Бога. Про це свідчить ціла історія спасіння: усе, що Бог зробив для людини від падіння наших прародичів у раю, говорить про величезне співчуття та любов Бога до людини.
Ця вістка про Боже співчуття нам відома. Але для перших християн, особливо для тих, що навернулися з поганства, ця вістка була дуже несподіваною. Сприймання Бога у язичництві було зовсім іншим, тогочасні грецькі філософи говорили, що Бог є безсердечний і далекий від світу. Приписували Йому неспроможність співчувати, бо лише так собі могли уявити Божу незалежність від людей та речей. Згідно з їхнім переконанням богохульством було вводити Бога до мирських справ. Поганський світ віками сприймав Бога у відношенні до світу, як недосяжного і недоторканного.
Християнство, що говорило про Бога як про Отця, котрий людину милує, співчуває і прагне їй допомогти, принесло майже революційну зміну. Дійсність, яка запалювала людей, дала поштовх до нового способу життя. Всюди там, де прийшло християнство, ця думка назавжди змінила цілу культуру.
Притча про милосердного самарянина дуже гарно і пластично змальовує нам цю правду. Священик та левіт віддзеркалюють Боже діяння згідно з мисленням поганського світу. В милосердного самарянина однак бачимо правдиве ставлення Бога до людини. Бог до неї співчутливо схиляється і допомагає їй у терпіннях.
Після хрещення ми були запрошені наслідувати Божу любов та співчуття. Ісус Христос у притчі говорить не лише законовчителеві, але й нам: Іди і ти роби так само (Лк. 10:37). Зберігання головної заповіді є таким чином основним і найбільшим завданням християнства. Міра, з якою будемо старатися наподібнювати Божу любов та співчуття, буде вирішальним критерієм на Страшному суді. Звістив нам це наш Спаситель, коли сказав: Усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших – ви Мені зробили (Мт. 25:40). І так у біді кожної людини можемо зустріти Христа, котрий мене питає: „Чи ти любиш Мене?”. І гарно, якщо нашою відповіддю на це питання є співчутливе діяння, котре виявляє нашу любов.
У часописі харизматичного руху Фоколаре „Нове Місто” автор у вступній статті говорить про своїх друзів – одне подружжя. Він – успішний підприємець, вона – дитячий лікар, котра, хоч і любила свою професію, ніколи за фахом не працювала. Мала бо троє дітей і середня донечка Гануся була тілесно й душевно неповносправною. У десять років – як трирічна дитина. Понад те деколи дуже уперта і часто робить усе наперекір. Наприклад, під час їжі ходить біля столу і пальцем пробує, чи інші не мають на тарілці щось ліпше як вона, або, йдучи дорогою додому, зупиниться і нема тої сили, котра би її змусила йти далі. Мати довірила свою долю Богові і в таких хвилинах ніби чула Ісусове питання: „Чи любиш Мене дійсно і тепер?” І так віч-на-віч цьому заклику знову знаходить силу, терпеливість і ласку.
Браття і сестри. Відчинімо свої серця, щоб сьогоднішнє Євангеліє запалило нас так само, як перших християн до радикального наслідування нашого Бога в любові, з котрої виходить справжнє співчутливе діяння.
Керуль-Кмец Мирон
Проповіді/Пер. зі слов. єром. Дам’яна Кічі. – Львів: Місіонер, 2008. – 280 с.
Tags: недільні проповіді
You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. Both comments and pings are currently closed.
