Мирон Керуль-Кмец. Двадцять четвертя неділя по Зісланню Святого Духа
Двадцять четвертя неділя по Зісланню Святого Духа (Лк. 8:40-56)
Оздоровлення кровоточивої та воскресіння дочки Яіра
Не мусимо бути добрими аналітиками, щоб сказати: „Людське життя повне проблем та страждання”. Скрізь зустрічаємо докази такого твердження. Бачимо людей, котрі терплять важкі недуги, людей, залежних від алкоголю, від наркотиків, людей, в яких закорінений гріх у душі змушує ранити інших і ставитись до них без любові. Чи ми дійсно приречені жити серед проблем і труднощів?
Радісна вість Ісуса Христа нам говорить про щось інше. Звіщає нам, що в Бозі можемо знайти розв’язання усіх своїх проблем та труднощів.
Євангеліє нам розповідає про одну жінку, котра дванадцять років терпіла кровотечу. Випробувала, мабуть, усі ліки. Євангелист Лука нам говорить, що витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити. Її недуга на той час була невиліковною. Сьогодні достатньо було, мабуть, нескладного хірургічного втручання. Лише можемо собі уявити, як терпіла.
Але не було це лише фізичне страждання. Згідно з єврейським законом, жінку, котра хворіла на таку недугу, вважали „нечистою”. А нечистим ставала кожна людина і кожна річ, котрої доторкнулася. Та жінка була приречена жити в повній ізоляції, була відділена від релігійних зібрань і від своїх близьких. У натовпі, котрий зібрався біля Ісуса Христа, властиво не мала бути. Якщо б там були люди, що її знали, напевно кричали б на неї, щоб відійшла. Зі страху, щоб не бути викритою, не відважилася безпосередньо звернутися до Ісуса Христа. Але саме на Нього покладала усю свою надію. Євангелист Матей описує, що відбулося в її нутрі: Як тільки доторкнуся до краю Його одежі, видужаю (Мт. 9:21). Приступає, отже, до Ісуса ззаду і торкається Його одежі. Можна було б сказати, що ризикує усім, аби лише здобути людську гідність, котру через недугу втратила.
І сталося чудо. Перестала кровоточити.
Та Ісус відразу запитав: Хто доторкнувся Мене? (Лк. 8:45). Апостол Петро, здивований Ісусовим питанням, відповів: Наставниче, то люди коло Тебе юрмляться і тиснуться! (Лк. 8:45). Але Ісус не був вдоволений такою відповіддю. Знав, що хтось з того багатолюдного натовпу по-особливому Його торкнувся. Дотиком повним віри, який виходив з безнадійної нужди. Хтось зробив дійсний і живий контакт з Богом. І той хтось прийняв оздоровлюючу силу.
„Хтось доторкнувся Мене…” – пояснює учням, маючи на увазі не юрбу народу в цілому. Думає на одну конкретну особу з натовпу. Учні вважали неправдоподібним те, щоб Ісус зауважив когось серед натовпу, що юрбився і штовхався. Але Ісус зауважив. Така Божа любов! Така Божа чутливість до людських бід і дотиків віри!
„Хтось Мене доторкнувся” Це прекрасні слова. Вони запевняють нас, що коли „торкнемося” Бога у вірі – відчуємо це, – приймемо Його поміч. Так, як Ісус відчув дотик віри, коли жінка серед натовпу торкнулася ззаду краю Його одежі, так відчуває кожну нашу просьбу, котру до Нього засилаємо. Деколи люди питають: „На світі мільярди людей, може мене Бог зауважити і дбати про мене?” Ця розповідь дає чітку відповідь. „Натовп” нас мабуть не зауважить, але Ісус так. Можемо бути певні, що завжди зауважить і відповість на дотик віри.
Наступним запевненням для нас є факт, що тоді, коли ця убога жінка Його торкнулась, був у дорозі до вмираючого дівчатка голови синагоги. Хоч згідно з людськими мірилами це була пріоритетна ситуація, Ісус все ж таки зупиняється і досліджує, хто Його діткнувся. Зупинився, щоб присвятити час убогій жінці. Зупинився, щоб надати цьому великого значення. Для Ісуса ніхто не є втрачений, забутий у натовпі.
Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши Йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до Нього доторкнулась і як негайно одужала. Сказав їй Ісус: „Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!” (Лк. 8:47-48).
Ось, віра нам дає можливість „торкатися” Ісуса Христа в часі наших потреб. І на такий дотик Ісус відповідає зціленням та любов’ю…
16.11.1951 британський пароплав біля острова Боркум у Північному морі транслював „СОС” („SОS”). Передня частина корабля застрягла в піску, прибій був стрімкий, і виникала загроза, що корабель переломиться. Прибув рятівний човен і використав єдиний можливий спосіб: наблизитися і схоплювати моряків, що вискакували. Британський капітан перший зрозумів ситуацію і теж вискочив. Рятівний човен проплив двадцять разів, і тринадцять моряків врятувалися, два ні. Ті два не ризикували відважитися на небезпечний стрибок. Тільки той, хто на нього відважився, був врятований.
Вірити часто означає „стрибнути”. Але ми знаємо, що на кінці того „стрибка” нас очікує наш Спаситель Ісус Христос. І так відбувається зустріч через віру. Це хвилина оздоровлення і розв’язання наших проблем та труднощів.
Спробуймо сьогодні, тепер, назвати всі біди свого життя. І спробуймо сьогодні, тепер, наважитись у вірі приступити до Ісуса і торкнутися Його. І цілком напевно і нам скаже: „Донько моя, сину мій, твоя віра тебе оздоровила. Іди в мирі!”
Керуль-Кмец Мирон
Проповіді/Пер. зі слов. єром. Дам’яна Кічі. – Львів: Місіонер, 2008. – 280 с.
Tags: недільні проповіді
You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. Both comments and pings are currently closed.
