Мирон Керуль-Кмец. Двадцять третя неділя по Зісланню Святого Духа
Двадцять третя неділя по Зісланню Святого Духа (Лк. 8:26-39)
Оздоровлення біснуватого в Геразинськім краю
В обласному місті відбувався футбольний матч середніх шкіл. Фінал, так як зазвичай буває, був дуже захоплюючий, і завзятості не бракувало ані одній із команд. Капітана однієї команди почало дратувати, що його однокласник з трибуни голосно підбадьорював то одну, то іншу команду. Коли вже того не міг знести, вибіг з футбольного поля і закричав на того нерішучого уболівальника: „То вже нарешті собі вибери, кого властиво підтримуєш!”
Сьогоднішня неділя робить подібний заклик, заохочуючи до роздумування над питанням: „Кому належить твоє життя?”
Розповідь євангелиста Луки про оздоровлення біснуватого в Геразинськім краю (Лк. 8:26-39) може, мабуть, у когось викликати деякі збентеження. Але чи потрібно сьогодні говорити про навіженність, про вплив злих духів? Напевно зараз не зустрінемо людей, котрі мешкали б на цвинтарі і ходили нагі. Але маємо багато випадків, коли люди чинять набагато гірше, ніж той нещасний в Геразинськім краю. Говорити про вплив злого духа потрібно тим частіше, чим більша кількість тих, котрі заперечують його існування.
Диявол є нашим противником, і кожний наш день – це час духовної боротьби з тим ворогом. Перемагаємо або падаємо. І хоч навіженість в значенні точної дефініції помірно рідкісні, все ж таки можемо зустрітися з різними формами діяння злого духа, котрі говорять, що та чи інша людина є під його впливом.
Знаком може послужити реакція навіженого при зустрічі з Ісусом Христом. Закричав: Що мені й Тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? (Лк. 8:28). Перед живим Богом злий дух не має шансу захистити собі своє царство. Той крик є відчайдушним криком, після котрого наступає втеча.
Що мені й Тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього…
- так кричать численні, коли запрошені переоцінити своє життя та покаятись.
Що мені й Тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього…
- так кричать ті, котрі відкидають Божу благодать, бачать в тому лише проблему, яка порушує їх уявний спокій.
Що мені й Тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього…
- так протестують численні на вчення Церкви, котре вказує правильну путь.
Що мені й Тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього…
- так, мабуть, в деяких випадках кричимо й ми своїм ставленням до спасіння, котре нам Бог пропонує. Та навіть собі не усвідомлюємо, що цей хоч лише малий непослух нас наближає все більше до негідного стану біснуватого зі сьогоднішнього Євангелія.
Тут потрібно собі усвідомити, що християнське життя людини починається зі святого Хрещення. У Хрещенні людина каже одне дуже важливе слово: „Ні!” Каже „ні” злому духові і всім його впливам. Це торжественне „ні” дуже важливе, бо лише після нього може бути вимовлене торжественне „так” Богові. „Ні” злому духові й „так” Богові таким чином стає ціложиттєвою програмою християнина. Числені стали святими тому, що вміли сказати категорично „ні” злому духу. Багато з них втратили небо лише тому, що це категоричне „ні” адресували Богові.
Браття і сестри! Можливо, й у нашому житті був час, коли ми дали обманути себе і таким чином сказали „ні” Богові. Напевно, нам це не принесло ні миру, ані щастя… Скоріше навпаки. Можливо, що ще постійно відчуваємо болісні наслідки свого неправильного рішення. Але не мусимо впадати у відчай. Вистачає повернутися і з повною серйозністю повторити обіти Хрещення: „Ні!” – злому духові і „Так!” – Богові. Так ми зможемо повернутися до гідности Божих дітей, котру через невірність втратили.
Життя біснуватого після зустрічі з Ісусом цілком змінилося…: пішов, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому (Лк. 8:39). Щось подібне відбудеться і тоді, коли віддамо Христові владу над нашим життям тим, що відкинемо будь-який вплив злого духа, котрий нас змушує протестувати: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього…
Керуль-Кмец Мирон
Проповіді/Пер. зі слов. єром. Дам’яна Кічі. – Львів: Місіонер, 2008. – 280 с.
Tags: недільні проповіді
You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. Both comments and pings are currently closed.
