Мирон Керуль-Кмец. Тринадцята неділя по Зісланню Святого Духа
Тринадцята неділя по Зісланню Святого Духа (Мт. 21:33-42)
Притча про виноградників-убивць
Ісус Христос розповідав багато притч, які були людям важкі для зрозуміння. Святий Марко зауважує: Без притчі не говорив Він їм; на самоті ж пояснював усе Своїм учням (Мр.4:34).
Але притча про виноградників-убивць була настільки доступною, що первосвященики й фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить (Мт.21:45). На відміну від багатьох інших притч, які Ісус говорив, майже кожна деталь тієї притчі згадувала про щось, що було дуже близьке людям, котрих навчав.
Люди знали, що виноградник Господа сил – то дім Ізраїля (Іс.5:7). Власником виноградника був Бог, а найманими – їхні релігійні провідники: первосвященики, законовчителі та фарисеї. Слуги, котрих Бог послав по врожай, були пророки. Але зустрілися з відмовою та смертю. Накінець Бог посилає Свого власного Сина, Ісуса Христа. Наймані робітники мали останній шанс. Якщо повстануть і проти Божого Сина і вб’ють Його, – а це вони задумували – Бог над ними чинитеме суд: покарає бунтівних найманців, а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати Йому плоди Його своєчасно (Мт.21:41). Можливо, мав на увазі митарів і блудниць (пор. Мт.21:32), котрі позитивно відповідали на Ісусове послання і спрямовували своє життя на путь до Небесного Царства на відміну від релігійних провідників. Тому ця притча є пересторогою для первосвящеників та фарисеїв, котрі „планували” ув’язнити і вбити Ісуса Христа.
Люди, що слухали цю притчу, розуміли точно, про що йдеться. Що однак ця притча означає для нас? Якщо будемо розуміти під виноградником Божий люд Нового Завіту, можемо запитати, кому сьогодні належить пересторога, яка випливає з притчі. – Всім тим, котрі забули, що Церква не належить їм, але Богові. А який врожай очікує Бог від Церкви? Це будівлі храмів та церковних споруд або будування відносин віри та любови між людиною та Богом та між людьми взаємно? Це важливе питання, бо якщо не приносимо добрий врожай, Бог нам може „відібрати” Свій виноградник і винайняти його тим, що будуть давати Йому плоди своєчасно.
Виноградник, отже, – це Божий люд Старого Завіту, а також і Церква Нового Завіту, і душа –місце Божого перебування в кожній людині. Коли читаємо цю притчу, маємо на увазі і відчуємо, що це нас стосується у дуже конкретний спосіб.
Ми – „наймити” своїх душ. Як ми ставимося до Божого „виноградника”? Приносимо добрі плоди і воздаємо Богові хвалу за Його добродіяння?
Бог нам вірить. Як свобідні люди можемо вибирати – прийняти Божу владу над нашим життям або повстати проти Бога.
І хоч нашим вибором буде гріх – бунт проти Бога, Господь нас не зречеться. Буде за нас боротися. Зішле нам „пророків та послів” – людей, котрі нам різними шляхами звістять Його запрошення до покаяння і прийняття Його влади в житті. Промовить до нас через науку Свого Сина. Якщо опустимо цей останній шанс, то опинимося у великій біді.
Норвезький поет Генріх Ібсен написав драму Пеер Ґюнт, в котрій є ця захоплююча сцена: Старий Пеер Ґюнт стоїть по всіх блудних дорогах свого життя перед дачою в лісі і тримає в руці цибулю, котру з розваги чистить. Притім ця цибуля стане образом його життя. Дух йому перехоплює питання: „За лушпинням мав би появитись кизил?” Чуємо його слова: „Немає тому кінця! Лише шар за шаром! Чи кизил зовсім не появиться?… Аж до кінця лушпиння”. Потім собі ввесь наляканий усвідомить: „Таке моє життя!” – і з клятвою відкидає цибулю…
Бог бере до рук наше життя. Чи знайде щось більше, ніж лише лушпиння?
Корінь гріха та відкинення Божого покликання полягає в тому, що не хочемо бути наймитами, але власниками свого життя. Це та сама спокуса, яку зазнали прародичі Адам і Єва в раю – станете, як Бог.
А потрібно зовсім небагато. Вистачає, щоб Бог був паном нашого життя. Вистачає лише прийняти, що ми тільки „наймити” в тому світі. Достатньо лише, щоб смислом нашого життя були слова із 115 псалма: Не нам, о Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу (Пс.115:1).
Керуль-Кмец Мирон
Проповіді/Пер. зі слов. єром. Дам’яна Кічі. – Львів: Місіонер, 2008. – 280 с.
Tags: недільні проповіді
You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. Both comments and pings are currently closed.
