Двадцять п’ята неділя після Зіслання Святого Духа. о. Ярослав Свищук

Дух правдивого християнства

Коли розглянемо усі притчі, що їх розповідав Ісус, то притча про самарянина складає основну проповідь Ісуса, в якій Ісус вислухавши сумніви і турботи молодої людини про Небесне Царство, дає їй пораду у формі притчі про самарянина. А вкінці каже: “Іди і ти роби так само”.
Щоб зрозуміти як слід ту притчу, треба насамперед знати те тло, на якому вона зродилася. Головну роль у притчі грає самарянин. Саме слово”самарянин” було для євреїв украй негативним. Між євреями і самарянами точилася вікова історична ворожнеча. Вона почалася ще від 721 року перед Христом, коли після переселення ізраїльтянами до Асирії асирійський король переселив в опущену ізраїльтян Самарія чужинців, які вірили в поганських богів, у той час як ізраїльтяни вірили в одного Бога. Коли євреї повернулися з неволі і застали в Самарії чужинців, які асимілювалися з корінним населенням, відтоді почалася між ними велика ворожнеча. На тлі тих історичних відносин Христос запитує молоду людину, єврейського адвоката, який знав історію свого народу: “Хто є мій ближній?” Ця притча стосується заразом усіх нас, людей ХХІ століття. Бо нашим ближнім є кожен, за якого Христос пролив свою найсвятішу кров. Нашим ближнім є не лише член нашої родини чи нашого народу, а кожна живуча людина на землі, ба, навіть наш ворог. Продовжувати читання Двадцять п’ята неділя після Зіслання Святого Духа. о. Ярослав Свищук