propovid.org.ua

Двадцять п’ята неділя по Зісланню Святого Духа (Лк. 10:25-37)

Головна заповідь.

Добрий самарянин.

Коли я чекав в одному кабінеті, щоб залагоди­ти свої справи, з канцелярії вийшла старенька і скоріше сумно, ніж розгнівано сказала: „Той чоловік не має жодного співчуття до мене… Так мене прогнав…” Не сказала нічого більше, але кожен, хто вже щось оформляв у кабінетах, доб­ре знав, про що говорила. Урядовець став відо­мим як людина без співчуття. Так говоримо про тих, кому далекі біда та труднощі ближнього. Можна сказати, що там, де брак любові, нема співчуття. І якщо й появиться, то не має сили спонукати людину до помочі ближньому.

Зберігання головної заповіді – любові до Бога та до ближнього – веде нас до справжнього спів­чуття. Його характерною рисою є спроможність бути уважним до важкого становища ближнього та заохотити себе до розв’язання його труд­нощів. далі »

Двадцять четвертя неділя по Зісланню Святого Духа (Лк. 8:40-56)

Оздоровлення кровоточивої та воскресіння дочки Яіра

Не мусимо бути добрими аналітиками, щоб ска­зати: „Людське життя повне проблем та страж­дання”. Скрізь зустрічаємо докази такого твер­дження. Бачимо людей, котрі терплять важкі недуги, людей, залежних від алкоголю, від нар­котиків, людей, в яких закорінений гріх у душі змушує ранити інших і ставитись до них без любові. Чи ми дійсно приречені жити серед проб­лем і труднощів?

Радісна вість Ісуса Христа нам говорить про щось інше. Звіщає нам, що в Бозі можемо знайти розв’язання усіх своїх проблем та труднощів.

Євангеліє нам розповідає про одну жінку, кот­ра дванадцять років терпіла кровотечу. Випро­бувала, мабуть, усі ліки. Євангелист Лука нам говорить, що витратила на лікарів увесь свій про­житок, і ніхто з них не міг її оздоровити. Її недуга на той час була невиліковною. далі »

Двадцять третя неділя по Зісланню Святого Духа (Лк. 8:26-39)

Оздоровлення біснуватого в Геразинськім краю

В обласному місті відбувався футбольний матч середніх шкіл. Фінал, так як зазвичай буває, був дуже захоплюючий, і завзятості не бракувало ані одній із команд. Капітана однієї команди почало дратувати, що його однокласник з трибуни голосно підбадьорював то одну, то іншу команду. Коли вже того не міг знести, вибіг з футбольного поля і закричав на того нерішучого уболівальника: „То вже нарешті собі вибери, кого властиво підтримуєш!”

Сьогоднішня неділя робить подібний заклик, заохочуючи до роздумування над питанням: „Кому належить твоє життя?” далі »

Двадцять перша неділя по Зісланню Святого Духа (Лк. 8:5-15)

Притча про сіяча

Коли Друга світова війна закінчилась поразкою Японії, багато японських воїнів розкидало ма­лими групами і поодиноко по численних дрібних безлюдних островах. Оскільки втратили контакт зі штабом командування, жили в переконанні, що війна продовжується, і сповняли накази, кот­рі вже давно не були актуальними. Декотрі так жили цілими роками. Та навіть потім, коли знай­шлися, не хотіли повірити, що війна скінчилася і настав час скласти зброю. Втрата контакту з керівництвом довела їх до такої життєвої пози­ції і способу мислення.

До подібної абсурдної ситуації можемо потрапити й ми, коли втратимо контакт з нашим Спасителем. далі »

Двадцять друга неділя по Зісланню Святого Духа (Лк. 16:19-31)

Багач та Лазар

Один молодий чоловік за кілька днів після похо­рону свого старого батька сказав: „Знаєте, пер­ший раз у житті я дуже сильно, майже прони­кливо відчув власну смертельність. Думка, що помру і не знаю коли… а може це бути і скоро, дуже мене приголомшила… Я питав сам себе: „Яке буде моє вічне життя?”

Подібне питання, напевно, вже не один раз виника­ло і в наших серцях. А сьогодні нам Боже слово дає на це питання часткову відповідь. Каже, що наше вічне життя буде залежати від земного життя.

Відразу після смерті приходить суд. Але не Бог засуджує. Людина сама над собою чинить суд. далі »

Двадцята неділя по зісланню Святого Духа (Лк. 7:11-16)

Воскресіння юнака з Наїну

Один пан розповідає: „Ми поверталися з відря­дження. Переговори завершилися успішно. Ми отримали велике замовлення на промтовари на­шої фірми. І здавалося, що тим це не закінчиться. В автомобілі панував веселий настрій. Ми жарту­вали і сміялися. Кожен із нас бачив майбутню пер­спективу фірми. Раптово водій загальмував, з’їхав край дороги і вимкнув двигун. Назустріч нам ішла похоронна процесія. Ми замовкли. Через мить коло нас перейшла труна та люди в жалобній процесії. Ми продовжували їхати далі, і тиша тривала дуже довго, поки хтось із нас нарешті заговорив…”

Зустріч зі смертю означає усвідомлення влас­ної смертельності. Людське життя закінчується смертю – цього не уникнемо. Сьогоднішнє Єван­геліє нам однак нагадує Христову перемогу над смертю, тому не мусимо піддаватися тривозі та страху. далі »

Тринадцята неділя по Зісланню Святого Духа (Мт. 21:33-42)

Дорогі у Христі брати і сестри! В сьогоднішній притчі Ісус бажає дати нам важливе повчання, бо показує стосунки людини з Господом Богом.

Образ винограду є близький і зрозумілий нам, особливо тепер, восени, коли збираються плоди винограду. Цим образом виноград­нику часто послуговувалися пророки. Так ця притча про злих виноградарів перекликається з пророцтвом Ісаї, який жив 700 років до Христа. Він каже: “Бог розкопав виноградник, очистив від каміння й насадив у ньому лозу добірну, а серед нього збудував башту, та й сподівався, що вона вродить добрі грона. А вона вродила кислі грона. Отож, мешканці Єрусалиму й мужі Юдеї, розсудіть між мною та моїм виноградником! Що ще я мав був учинити виноградникові моє­му, а не вчинив? … Виноградник Господа сил — то дім Ізраїля, а мужі юдейські — любе його садиво” (Іс. 5:2-3,7).

Так, Господь Бог постійно опікувався вибраним ізраїльським народом, чудесно звільнив його від єгипетської неволі, дав десять заповідей на горі Синай, творив для нього численні чуда, посилав пророків, які пригадували народові, що він перед Богом має тільки один-єдиний обов’язок: служити одному Богові. Та мужі ізраїль­ські дуже швидко забували чуда Божі і збивалися на манівці, а пророків-посланців Божих не хотіли слухати, навіть більше: пророка Іллю прогнали, Ісаю вбили, Єремію перерізали пилою, Єзекиїла вби­ли, Захарію вбили між вівтарем і храмом, та й багатьох інших про­років убивали і катували.

далі »

Дванадцята неділя по Зісланню Святого Духа (Мт. 19:16-26)

Найпевніша дорога до вічного життя

Дорогі брати і сестри! В сьогоднішній Євангелії ми чули про те, як один багатий юнак приступив до Ісуса і запитав: „Учи­телю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” Ісус відповідає йому коротко і ясно: „Як хочеш увійти в життя, до­держуй заповідей!” „Яких?” – запитав юнак. А Ісус, всевідучий Бог, відповів йому: „Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи криво, поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого!” Та молодець відповів Ісусові: „Все це я зберіг змалку. Чого мені ще бракує?” Христос сказав йому: „Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай, що маєш, дай бідним і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною”. А юнак, почувши це слово, відійшов засумований, бо мав великі маєт­ки. Про дальшу долю того юнака не знаємо нічого. Можливо, що по деякому часі, подумавши глибше над словами Спасителя, пішов за його порадою, продав майно, гроші роздав убо­гим, а сам прилучився до гуртка тих, що пішли слідом за Ісусом. Можливо теж, що залишився при своїх маєтках, хоч ситий тілом, однак з неспокійною, може, й голодною душею.

далі »

Тринадцята неділя по Зісланню Святого Духа (Мт. 21:33-42)

Притча про виноградників-убивць

Ісус Христос розповідав багато притч, які були людям важкі для зрозуміння. Святий Марко за­уважує: Без притчі не говорив Він їм; на самоті ж пояснював усе Своїм учням (Мр.4:34).

Але притча про виноградників-убивць була на­стільки доступною, що первосвященики й фа­рисеї зрозуміли, що Він про них говорить (Мт.21:45). На відміну від багатьох інших притч, які Ісус говорив, майже кожна деталь тієї притчі згадувала про щось, що було дуже близьке лю­дям, котрих навчав.

Люди знали, що виноградник Господа сил – то дім Ізраїля (Іс.5:7). Власником виноградника був Бог, а найманими – їхні релігійні провідники: первосвященики, законовчителі та фарисеї. Слу­ги, котрих Бог послав по врожай, були пророки. Але зустрілися з відмовою та смертю. Накінець Бог посилає Свого власного Сина, Ісуса Христа. Наймані робітники мали останній шанс. Якщо повстануть і проти Божого Сина і вб’ють Його, – а це вони задумували – Бог над ними чинитеме суд: покарає бунтівних найманців, а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати Йому плоди Його своєчасно (Мт.21:41). Можливо, мав на увазі митарів і блудниць (пор. Мт.21:32), котрі позитивно відповідали на Ісусове послання і спрямовували своє життя на путь до Небесного Царства на відміну від релігійних провідників. Тому ця притча є пересторогою для первосвящеників та фарисеїв, котрі „планували” ув’язнити і вбити Ісуса Христа.

далі »

Дванадцята неділя по Зісланню Святого Духа (Мт. 19:16-26)

Багатий юнак

Людина шукає відповіді на багато питань, котрі їй ставить життя. Яку школу собі вибрати? В якій роботі можу знайти своє покликання? Як подба­ти про свою родину? Що мені принесе користь, а що для мене невигідно? Всі ці запитання у нас виникають, і було б нерозумно не шукати на них відповіді. Але всі ці запитання має випереджати одне головне й основне, котре поставив багатий юнак у сьогоднішньому Євангелії.

Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?

далі »